Падали на мою душу порадами
В небі моєму давно не палали салюти
Палали салюти
Спогади, схоже, залишаться шрамами
В кожного свої
Напевно, на те ми і люди
На те ми і люди
Так мало потрібно мені, щоби знов опинитися серед думок
Як мені багато потрібно, щоб потім від цього всього відійти
Я звик, навіть коли погано, завжди всім казати, що в мене все ОК
Хоч мозок кипить, як каструля, яку забули забрати з плити
Я ніби ціную усе що я маю, та хочеться більше іще
Та якщо це так, то чому я свій час витрачаю на всяке сміття?
І кожного разу, коли я так роблю, на серці моєму пече
Здається, я досі не знаю як жити життя
Падали на мою душу порадами
В небі моєму давно не палали салюти
Палали салюти
Спогади, схоже, залишаться шрамами
В кожного свої
Напевно, на те ми і люди
На те ми і люди
І сумніви знов піді мною розхитують ґрунт
Де розшукати ту кнопку «ребут»
Коли в мені знов спалахує бунт
Я іншого себе побачив вночі
Після опівночі серце кричатиме в воду усе
Про щімке промовчить
Я все це сховаю, бо я чоловік
І все, що я роблю — лиш ще один один метод, який би мене від думок відволік
І знову пришвидшене серцебиття
Може, колись настане той день, коли я зрозумію як жити життя
Падали на мою душу порадами
В небі моєму давно не палали салюти
Палали салюти
Спогади, схоже, залишаться шрамами
В кожного свої
Напевно, на те ми і люди
На те ми і люди
Падали на мою душу порадами
В небі моєму давно не палали салюти
Палали салюти
Спогади, схоже, залишаться шрамами
В кожного свої
Напевно, на те ми і люди
На те ми і люди