Відчуття було, що від нас лишилась руїна
Це життя, і нормально, що зʼїдає рутина
В чорно-білі кольори вона малює картину
І ми вже ніби не чогось одного дві половини
І тепер, я сиджу один у нашій кімнаті
Подушки на твому боці все ще трохи зімʼяті
Ми цінуємо щось більше, в день коли ми це втрачаєм
Мені тебе не вистачає
І тепер кожен новий день ніби на повтор
Без тебе серденько моє стало як бетон
Все окей, я не став миттєво бідний чи пропащий
Та відчуваю, що з тобою мені краще
Перший день, і так дивно відчувається тиша
Другий день, думка як ти там в мені усе глибша
Третій день, я всім кажу, час усе це вгамує
На четвертий відчуваю те, як тебе бракує
Пʼятий день, час іде, але ще легше не стало
Шостий день, думка що всього давав тобі мало
Я дзвоню, кажу що цінуєм тільки як втрачаєм
Ти кажеш: мені тебе теж не вистачає
І тепер кожен новий день ніби на повтор
Без тебе серденько моє стало як бетон
Все окей, я не став миттєво бідний чи пропащий
Та відчуваю, що з тобою мені краще
І тепер кожен новий день ніби на повтор
Без тебе серденько моє стало як бетон
Все окей, я не став миттєво бідний чи пропащий
Та відчуваю, що з тобою мені краще
