Мій корабель після бою
Має в собі сто пробоїн
Чи колись він їх загоїть?
На течії
Душу не лікуй журбою
Час зашиє місце болю
Поступово заспокоїть
Очі твої
Я кольори повільно повертаю в акварель
Обережно знов приєдную до тіла душу
Знову бачу паралель
Сподівання будував, а сам легко порушив
Обіцяв: не втрачу голову
Хоч і визнати в собі її не дуже просто
Я дозволив своє серце з'їсти наче роли
Видав зброю та молив про постріли
Мій корабель після бою
Має в собі сто пробоїн
Чи колись він їх загоїть?
На течії
Душу не лікуй журбою
Час зашиє місце болю
Поступово заспокоїть
Очі твої
Мені усе ще невідомо
Чи сонце сховане за громом
Чи я побачу його ще (...побачу його ще?)
Коли втрачаєш щось вагоме
То кожен день – це нова спроба
Забути все, що так пече
Я себе перебудував, перебудував
Для цього загубив усе, що у собі мав
Мені казали: не тримайся, та я тримав
Чи було варто це часу, що у себе вкрав?
Я себе перебудував, перебудував
Для цього загубив усе, що у собі мав
Мені казали: не тримайся, та я тримав
Мені казали: не тримайся, та я тримав
Мій корабель після бою
Має в собі сто пробоїн
Чи колись він їх загоїть?
На течії
Душу не лікуй журбою
Час зашиє місце болю
Поступово заспокоїть
Очі твої
Мій корабель після бою
Має в собі сто пробоїн
Чи колись він їх загоїть?
На течії
Душу не лікуй журбою
Час зашиє місце болю
Поступово заспокоїть
Очі твої
