Ти дзвониш, та я мовчу знову,
В серці тріщина — не зцілить слово.
Я чекав тебе крізь дощі,
Та розтанули мрії в тиші.
Ти приходиш, коли запізно,
І тепер між нами все різно,
Хочу вірить, що ще не пізно,
Але ми вже не так близько.
А я гублюсь у холоді днів,
Де твій голос тоне без слів.
Ти — мій біль, ти — мій тихий рай,
Не відпускай, не відпускай.
Навіть якщо все піде на дно —
Я тримаюсь за нас все одно.
Я лечу крізь порожні світи —
Бо у серці залишився ти.
Я шукав тебе між людей,
У думках твоїх ран і ідей.
Кожен крок — це шлях до вини,
Ти далека, але в мені.
Ти мов тінь, що горить крізь згадки,
І без тебе серце в уламках.
Я тону в цих мовчанках гірких,
Бо без тебе світ став чужий.
А я гублюсь у холоді днів,
Де твій голос тоне без слів.
Ти — мій біль, ти — мій тихий рай,
Не відпускай, не відпускай.
Навіть якщо все піде на дно —
Я тримаюсь за нас все одно.
Я лечу крізь порожні світи —
Бо у серці залишився ти.
Я стою на межі тепла,
А моя провина — була.
Чи повернешся в мої сни?
Я прийду, тільки поклич ти.
Ми ще можемо все змінити —
Тільки дай мені шанс любити.
А я гублюсь у холоді днів,
Де твій голос тоне без слів.
Ти — мій біль, ти — мій тихий рай,
Не відпускай, не відпускай.
Навіть якщо все піде на дно —
Я тримаюсь за нас все одно.
Я лечу крізь безмежні вітри —
Бо у серці залишився ти.
А я гублюсь у холоді днів,
Де твій голос тоне без слів.
Ти — мій біль, ти — мій тихий рай,
Не відпускай, не відпускай.
Навіть якщо все піде на дно —
Я тримаюсь за нас все одно.
Я лечу крізь безмежні вітри —
Бо у серці залишився ти.
