Я проходжу крізь міста,
Де вогні палають тихо,
І в душі зростає мить,
Наче промінь серед лиха.
Скільки б стежок не було
Всі ведуть мене до тебе.
Бо кохання — це крило,
Що підносить нас до неба.
Зорі, зорі, зорі
Покажіть мені той шлях,
Щоб зміг знайти я долю
У невідомих тих стежках.
Може, в зоряному сяйві
Є дорога поміж мрій,
Може, там, на перехресті,
Я знайду прихисток твій.
Я минаю час і дні,
Наче хвилі на причалі,
І несу в своїй тиші
Всі мрії, що мовчали.
І куди б не вів мій шлях
Через зливи чи тривоги,
Знаю: в твоїх теплих снах
Я знайду свої дороги.
Зорі, зорі, зорі
Покажіть мені той шлях,
Щоб зміг знайти я долю
У невідомих тих стежках.
Може, в зоряному сяйві
Є дорога поміж мрій,
Може, там, на перехресті,
Я знайду прихисток твій.
Зорі, зорі, зорі
Покажіть мені той шлях,
Щоб зміг знайти я долю
У невідомих тих стежках.
Може, в зоряному сяйві
Є дорога поміж мрій,
Може, там, на перехресті,
Я знайду прихисток твій.
