За́між мене ма́ти ма́ла видавати
За старого діда, того що багатий.
А я собі знала ціну цьому щастю,
Мене закадрити дідові не вдасться.
Кажуть, що я дівка дуже гонорова,
Може вередлива, аби лиш здорова.
Купу кавалерів біля себе маю,
Вийти заміж встигну, пізно не буває.
Потяг мій рушає, а я си лишаю.
Скоро буде другий, я не поспішаю.
А якщо не прийде, не переживаю.
Я свого́ коханого до́лею чека́ю.
Не купити серце золотом багатим,
Хочу лиш із милим щастя будувати.
Краще вже чека́ти, ніж себе прода́ти,
Бо любов за гроші не подарувати.
Дивляться на мене хлопці нежонаті,
Заздрять мені сильно подруги пихаті.
Не женуся, люди, я за гаманця́ми,
Краще без кохання, ніж із дідуся́ми.
Мені не потрібен пан на Мерседесі́,
Не потрі́бні гро́ші і життя у стре́сі.
Хай прихо́дить хлопець щи́рий та завзя́тий,
Щоб мене люби́ти й завжди поважа́ти.
Потяг мій рушає, а я си лишаю.
Скоро буде другий, я не поспішаю.
А якщо не прийде, не переживаю.
Я свого́ коханого до́лею чека́ю.
Не купити серце золотом багатим,
Хочу лиш із милим щастя будувати.
Краще вже чека́ти, ніж себе прода́ти,
Бо любов за гроші не подарувати.
Мене не лякає, що роки минають,
Добрі люди щастя пізно теж стрічають.
Головне - кохання щире та взаємне,
Бо без нього, люди, все на світі темне.
То ж не плачте, мамо, буде ще весілля,
Завітає щастя й на на́ше подвір'я.
Не за гроші світу, не за пишні шати,
Вийду я за того, що буде кохати.
Потяг мій рушає, а я си лишаю.
Скоро буде другий, я не поспішаю.
А якщо не прийде, не переживаю.
Я свого́ коханого до́лею чека́ю.
Не купити серце золотом багатим,
Хочу лиш із милим щастя будувати.
Краще вже чека́ти, ніж себе прода́ти,
Бо любов за гроші не подарувати.
