Я не кли́чу уже́...тебе́ уночі́,
Не стрічаю з тобо́ю світа́нки.
Лиш гортаю один в мовчазні́й тишині
Наші спо́гади, наче сторі́нки...
Фо́то наші́ пода́лі схова́в від очей,
Замінив усі звичні маршру́ти.
Ті́льки пам'ять сильні́ша за ти́сячі днів -
І не вмі́є мину́ле забу́ти.
Перед-приспів:
І скільки б дорі́г не пройшо́в я один,
Куди б не вели мене ра́нки,
Виникає бажа́ння поміж ти́сяч причи́н
Тобі́ написа́ти воста́ннє…
Приспів:
Ми вже не разом, та ще не чужі́,
Щось ще ди́вне лиши́лось між на́ми.
На́ші до́лі розбігли́сь по рі́зних стежка́х,
Та ти досі мандруєш мо́їми сна́ми.
І якщо ти колись згада́єш мене́,
Перегля́нувши вла́сні світли́ни,
Не тре́ба нічо́го, лиш дай зна́ти мені́,
Що щасли́ва ти в да́ну хвили́ну.
Ми вже не разом, та ще не чужі,
То ж чому́ не стиха́є ця туга?
Ми ніби давно відпусти́ли усе́,
Та доля нас во́дить по кру́гу.
Куплет 2
Я більше не стану пита́ти: "Чому́?
Ти ви́брала і́ншу доро́гу?"
Я вчився без тебе стріча́ти весну́,
Та осінь верта́є триво́гу.
Навко́ло обли́ччя, розмо́ви, вогні́,
Життя не спиня́ється, зна́ю.
І скі́льки б не бу́ло люде́й навкруги́,
Тебе́ се́ред них я шука́ю...
Перед-приспів:
Хоч час розставля́є усе по місця́х,
Та ра́ни не вміє гої́ти
Бо мо́жна забу́ти слова́ на вуста́х,
А серце не вміє забу́ти.
Приспів:
Ми вже не разом, та ще не чужі́,
Щось ще ди́вне лиши́лось між на́ми.
На́ші до́лі розбігли́сь по рі́зних стежка́х,
Та ти досі мандруєш моїми сна́ми.
І якщо ти колись згада́єш мене́,
Перегля́нувши вла́сні світли́ни,
Не тре́ба нічо́го, лиш дай зна́ти мені́,
Що щасли́ва ти в да́ну хвили́ну.
Ми вже не разом, та ще не чужі,
То ж чому́ не стиха́є ця туга?
Ми ніби давно відпусти́ли усе́,
Та доля нас во́дить по кру́гу.
Брідж:
Тебе́ не покли́чу до се́бе назад,
Не буду тримати слова́ми.
Якби́ повернути хоча б одну мить -
Щоб ща́стя побуло із нами.
А може, зустрі́немось через роки́,
Наш по́гляд усе нам розкаже.
І тво́я доло́ня у мо́їй руці́
Нам спогади в серці розв'яже...
Фінальний приспів:
Ми вже не ра́зом, та ще не чужі,
Хоч ко́жен живе́ вже окре́мо.
Якщо ти згада́єш коли́сь в тишині́,
Знай тільки те, що все бу́ло взає́мно.
Можли́во коли́сь нагада́єш усе
За́йвих слів не потрі́бно й блага́ння.
Знай, я щи́ро бажа́ю, щоб щастя твоє́
Не загасло вночі, ані зрання́.
Ми вже не разом, та ще не чужі…
Так дивно і бо́ляче знати:
Що можна навіки втратить Тебе,
Та серцем своєю вважа́ти…
