День з пітьмою в танку — і світла в ньому нема
Йду в тишу і спокій — мій квиток вже дарма
Мій щоденний розпад міцно болем скутий
І найгірший страх десь волає в пітьмі
Мій малиновий чай вже стоїть, як віки
Де мій рай кольоровий, що любив залюбки?
Там, у дальній глуші, всі давно вже мовчать
Телефони дзвенять, а біль кричить у мені
Сам до себе кажу щохвилини
Все минає, все минає
Потопаю в словах нетлінних
Все минає, все минає
Кричу невпинно я до загину
Все минає, все минає
Завмирає день в думках безвинних
Все минає, все минає
Мій магнітофон грає струни душі
А там за вікном — сірий фон без межі
Вечір — лінощі, жаль, а може слід твоїх снів
Але втома й печаль — це вже край моїх днів
Мій малиновий чай вже стоїть, як віки
Де мій рай кольоровий, що любив залюбки?
Там, у дальній глуші, всі давно вже мовчать
Телефони дзвенять, а біль кричить у мені
Сам до себе кажу щохвилини
Все минає, все минає
Потопаю в словах нетлінних
Все минає, все минає
Кричу невпинно я до загину
Все минає, все минає
Завмирає день в думках безвинних
Все минає, все минає
Як цей шлях тут прийшов — питаю в неба щодня
Що дорогами вздовж так горіло дотла
Серед жалю негод дивлюсь вбік і назад
Де прямує вагон? В гаї уявних балад
Кличе доля вперед, та стирається слід
Тіні зломаних верб, що були навесні
А потяг їде в журбу, наче пам'ять стара
Я у пісню земну поверну ті слова
Сам до себе кажу щохвилини
Все минає, все минає
Потопаю в словах нетлінних
Все минає, все минає
Кричу невпинно я до загину
Все минає, все минає
Завмирає день в думках безвинних
Все минає, все минає
