Ти так красиво розцвіла,
Немов з небес до нас зійшла.
У погляді ясна блакить,
І серце вже не зупинить.
Твоя усмішка чарівна,
В очах небесна глибина,
І скільки б не минуло літ,
Ти залишаєш в серці слід.
Навіщо рахувать роки,
Коли душа теплом пала?
Ти, наче сонце навкруги,
Що світлом землю обійма.
Твої роки, то не літа,
То пелюстки, що розцвітають,
Твоя душа така свята,
Такі серця не забувають.
Ти народилась для тепла,
Для щастя, ніжності, й любові,
Ти, наче квітка, розцвіла
У моїй долі випадково.
У моїй долі випадково.
Можливо, більше не зустріть
Мені тебе на цій землі,
Та спогад той в душі горить,
Немов світанок у імлі.
І я на мить помолодів,
Забув про прожиті літа,
Твій погляд в серці пробудив
Давно забуті почуття.
Не треба знати твоїх літ,
Не в цифрах справа, не в роках,
Ти, наче найніжніший цвіт,
Що розквітає у садах.
Твої роки, то не літа,
То пелюстки, що розцвітають,
Твоя душа така свята,
Такі серця не забувають.
Ти народилась для тепла,
Для щастя, ніжності, й любові,
Ти, наче квітка, розцвіла
У моїй долі випадково.
І хай розлучать нас шляхи,
І хай вже зустрічі не буде,
Ти залишила у душі
Весну, яку ніхто не згубить.
Твої роки, то не літа,
То пелюстки, що розцвітають,
Твоя душа така свята,
Такі серця не забувають.
Ти народилась для тепла,
Для щастя, ніжності, й любові,
Ти, наче квітка, розцвіла
У моїй долі випадково.