Понад плесом верби похилились,
В твої очі думи задивились.
Ти послухай, як та річка плине,
Як до тебе моє серце лине.
Як до тебе, як до тебе,
Моє серце лине.
Чи то доля з неба дарована,
Чи любов судьбою чарована?
Хоч би знав я, що буду терпіти,
Все одно не зміг би не любити.
Все одно я, все одно,
Не зміг би не любити.
Ой, течи ти ріко, понад берегами,
Розквітай, любове, ніжними піснями.
Поєднала доля дві душі в одну,
Наче ту весну,
Наче ту весну,
Світлу та ясну.
Ой калино, цвітеш над водою,
Забрала мій спокій ти собою.
Дала меду з терном скуштувати,
Тепер мушу вік тебе чекати.
Дала меду, дала меду,
Вік тебе чекати.
Вітер в полі вільний та буремний,
Мій вогонь до тебе не даремний.
Хай коріння вирве, небо впаде,
Доля шлях до тебе мій прокладе.
Шлях до тебе, шлях до тебе,
Доля мій прокладе.
Ой, течи ти ріко, понад берегами,
Розквітай, любове, ніжними піснями.
Поєднала доля дві душі в одну,
Наче ту весну,
Наче ту весну,
Світлу та ясну.
Понад плесом верби засинають,
Наші долі у одну сплітають.
Слухай, мила, як душа співає,
Бо кохання вищого немає.
Бо кохання, бо кохання,
Вищого немає.
Ой, течи ти ріко, понад берегами,
Розквітай, любове, ніжними піснями.
Поєднала доля дві душі в одну,
Наче ту весну,
Наче ту весну,
Світлу та ясну.
