[нерозбірливо]
Місто стихає, трамвай ще дзвенить,
І хочеться нам зупинити цю мить.
Краплі дощу залишають сліди.
Тільки не йди.
Тільки не йди.
Теплі пальці в моїй руці,
Дощ блищить на твоїй щоці.
Ти смієшся, і дощ стихає,
Ніч від світу нас ніжно ховає.
Тихо тане остання мить,
А у грудях так сильно щемить.
Не сідай в останній трамвай,
Не сідай,
У нас попереду ціла ніч,
Ціла ніч.
Не спіши, мене обіймай,
Хай до ранку горять вогні,
Вогні.
Не сідай в останній трамвай,
Не сідай,
Хай під дощем гудуть дроти.
Ще хвилину мене обіймай,
Поки поруч зі мною ти,
Зі мною ти.
Зі мною ти.
Трамвай у темряву тікав,
А я тебе не відпускав.
У вікнах тремтіли нічні ліхтарі,
Ми тихо йшли крізь порожні двори.
Ти змерзла, я міцно тебе пригорнув,
Про час і про втому надовго забув.
Світанок над містом поволі вставав,
А я твою руку все ще тримав.
Тихо тане остання мить,
А у грудях так сильно щемить.
Не сідай в останній трамвай,
Не сідай,
У нас попереду ціла ніч,
Ціла ніч.
Не спіши, мене обіймай,
Хай до ранку горять вогні,
Вогні.
Не сідай в останній трамвай,
Не сідай,
Хай під дощем гудуть дроти.
Ще хвилину мене обіймай,
Поки поруч зі мною ти,
Зі мною ти.
Зі мною ти.
Не сідай в останній трамвай,
Не сідай,
У нас попереду ціла ніч,
Ціла ніч.
Не спіши, мене обіймай,
Хай до ранку горять вогні,
Вогні.
Не сідай в останній трамвай,
Не сідай,
Хай під дощем гудуть дроти.
Ще хвилину мене обіймай,
Поки поруч зі мною ти,
Зі мною ти.
Зі мною ти.
Не сідай
В останній трамвай.
