А вже років триста
Як козак в неволі
Понад Дніпром ходить
Викликає долю
Гей, гей, гей, вийди, доле, із води
Визволь мене, серденько, із, із біди
Не вийду, козаче
Не вийду, соколе
Ой, рада б я вийти
Та й сама в неволі
Гей, гей, гей, у неволі, у ярмі
Під московським караулом у, у тюрмі
Гетьмане Богдане
Нерозумний сину
Занапастив військо
Ще й свою Вкраїну
Гей, гей, гей, занапастив, зруйнував
Бо в голові розуму й мав, мало й мав
