Вже два бокали як, мав я тихо спати вдома, але
Але час минає дивно так
І, ніби по колу
Грає пісня одна і та сама
Знову і знову, і знов
Із знайомих облич
Не лишилося нікого
Окрім тебе, там сидиш
Та дивишся зміїним оком
Я через весь гам кричу - хто ти?
Він лиш посміхнеться
Як напередодні
Тисяча триста сорок восьмого
Коли яскраві дні лякали гірше за ночі
Тисяча триста сорок восьмого
Не кожен день на твою честь запалюють вогнище
Карти та вий падають на стіл
Черевики, що зібрали весь бруд землі
Навколо стоїть дим
Поміж всіх страхіть
Його роги ще куди не йшло, якби не його сміх
Там танці, стук копит по підлозі
Хтось гортає, як новини томіки Гоголя
Дивись, каже змію, що у світі коїться
Він лиш посміхнеться, як напередодні
Тисяча триста сорок восьмого
Коли яскраві дні лякали гірше за ночі
Тисяча триста сорок восьмого
Не кожен день на твою честь запалюють вогнище
Тисяча триста сорок восьмого
Коли яскраві дні лякали гірше за ночі
Тисяча триста сорок восьмого
Не кожен день на твою честь запалюють вогнище
Мені часу недостатньо
Трішки більше - було б гарно
Дихати, дихати так важко
Коли знаєш, що завтра не настане
Або день не скінчиться
Я залишуся думкою, що ніколи не
Стане більше за мене
Хотів би я, напевно
Жити вічно
Вже два бокали як мав я тихо спати вдома
Але час минає дивно так
І ніби по колу, по колу, по колу
А він лиш посміхнеться, як напередодні
Тисяча триста сорок восьмого
Коли яскраві дні лякали гірше за ночі
Тисяча триста сорок восьмого
Не кожен день на твою честь запалюють вогнище
Тисяча триста сорок восьмого
Коли яскраві дні лякали гірше за ночі
Тисяча триста сорок восьмого
