Чи жив я до тебе — не пам’ятаю
Мовчиш — я, як свічка, швидко згасаю
Я кожну клітинку твою так бажаю, не знаю,
Як міг засинати без твого «кохаю»
І я п’ю вино із твоїх вуст
Після всіх земних розпуст.
Більше Богу не молюсь — боюсь,
Бо я п’ю із твоїх вуст.
Ми ділимо на двох наш «kоkаїn»
У всесвіті я без тебе один.
Кайфую, спливаю у небуття-буття
Я з вуст твоїх п’ю це почуття
І я п’ю вино із твоїх вуст
Після всіх земних розпуст.
Більше Богу не молюсь — боюсь,
Бо я п’ю із твоїх вуст.
І я п’ю вино із твоїх вуст
Після всіх земних розпуст.
Більше Богу не молюсь — боюсь,
Бо я п’ю із твоїх вуст.
Більше Богу не молюсь — боюсь,
Бо я п’ю із твоїх вуст.
