Це остання пісня
лиш для тебе.
І хоч ти не почуєш, можливо, її,
я залишу в ній
спогади наші живі.
Ми більше не зустрінемось з тобою,
не пройдемось удвох під вечірнім дощем,
не торкнусь твого серця своєю рукою,
не скажу тобі тихо: побудь іще.
Не побачу усмішки твоєї зранку,
не почую знайоме твоє: як ти там?
Не напишу тобі більше: доброго ранку,
й на добраніч не скажу вже твоїм очам.
Скільки слів залишилось несказаних,
скільки ніжності десь у душі.
Ми з тобою вже долею зв'язані,
та дороги тепер не одні.
Це остання пісня лиш для тебе,
я відпускаю нас, хоч серце ще не хоче.
Ти була моїм маленьким небом,
моїм світанком серед темної ночі.
Ми більше не зустрінемось з тобою,
та назавжди залишишся тією самою.
Хай між нами тепер цілі світи,
я пам'ятатиму, як вмів тебе любити.
Ми більше не відчуємо тих дотиків,
від яких замирало усе навкруги,
і не буде вже наших нічних розмов,
не повернуться миті тієї любові.
Я не стану просити тебе повернутись,
не шукатиму приводу знову зустрітись,
просто серце не вміє так швидко забути
ту людину, з якою хотіло лишитись.
Може, час наші рани загоїть,
може, згасне останній вогонь.
Тільки пам'ять назавжди зі мною
збереже ніжність наших долонь.
Це остання пісня лиш для тебе,
я відпускаю нас, хоч серце ще не хоче.
Ти була моїм маленьким небом,
моїм світанком серед темної ночі.
Ми більше не зустрінемось з тобою,
та назавжди залишишся тією самою.
Хай між нами тепер цілі світи,
я пам'ятатиму, як вмів тебе любити.
І якщо колись почуєш цю пісню,
не сумуй, я не хочу твій спокій тривожити.
Просто знай,
ти була моєю найріднішою,
хоч нам разом життя не судилося прожити.
Я не злюся, не прошу, не звинувачую,
лиш крізь сльози тебе відпускаю.
Ти пробач, якщо досі за нами я плачу.
Я востаннє тобі заспіваю.
Це остання пісня лиш для тебе,
я відпускаю нас, хоч серце ще не хоче.
Ти була моїм маленьким небом,
моїм світанком серед темної ночі.
Ми більше не зустрінемось з тобою,
та назавжди залишишся тією самою.
Хай між нами тепер цілі світи,
я пам'ятатиму, як вмів тебе любити.
Ми більше не зустрінемось.
Не скажу тобі:
на добраніч.
Та якщо ти колись згадаєш мене,
знай:
я любив тебе
по-справжньому.
