Дивне, дивне це життя
Дивне це життя
Дивно так тече, то до щастя понесе
То болем опече, то підніме до небес
То кине знову вниз, то дарує сотні мрій, то забирає зміст
Дивне це життя, неначе та ріка
То спокійна і тиха, то бурхлива й стрімка
То правду нам говорить, то солодко бреше
То обійме так ніжно, то душу поріже
І не знаєш, де той берег
Де закінчиться твій бій
То життя тебе зігріє
То насипле в рани сіль
Ой, дивне, дивне це життя
То любов, то забуття
То смієшся, то ридаєш
То знаходиш, то втрачаєш
Ой, життя, куди несеш?
То даруєш, то береш
То до сонця піднімаєш
То на дно мене кидаєш
Дивне, дивне це життя
Не повернеш вороття
Скільки разів я падав, скільки разів вставав
Скільки людям я вірив, а потім їх втрачав
Хтось приходив із серцем, а хтось із ножем
Хтось залишився поруч, хтось став просто чужим
Я навчився мовчати, коли хочеться кричати
Навчився відпускати, а не вічно наздоганяти
Бо життя не казка, тут не завжди щасливий кінець
І не кожен, хто клянеться, залишиться до кінця
Часом хочеться спинити цю бурхливу течію
Повернути тих, кого вже більше не знайду
Та ріка не повертає те, що змила назавжди
І доводиться самому проти течії йти
А життя собі сміється, і не питає, чи болить
Тільки серце ще не здається, бо так хочеться ще жить
Ой, дивне, дивне це життя
То любов, то забуття
То смієшся, то ридаєш
То знаходиш, то втрачаєш
Ой, життя, куди несеш?
То даруєш, то береш
То до сонця піднімаєш
То на дно мене кидаєш
Дивне, дивне це життя
Не повернеш вороття
А я не прошу в долі багато
Лиш навчитися щасливим бути
Щоб було кого міцно обійняти
І було кому мене почути
Хай ця річка несе, куди знає
Хай буває і шторм, і гроза
Поки серце в грудях ще палає
Я триматиму своє весло сам
Ой, дивне, дивне це життя
То любов, то забуття
То смієшся, то ридаєш
То знаходиш, то втрачаєш
Ой, життя, куди несеш?
То даруєш, то береш
Та хоч скільки не ламаєш, мене більше не зламаєш
Дивне, дивне це життя
Іншого в нас вже нема
Дивне це життя
Дивно так тече
То до щастя понесе
То болем опече
Але поки серце б'ється
Моя річка ще тече
