Думала, гадала,
Що за скарб вона дістала,
Та не скарб з'ясувалось з часом,
Був обман під золотою маскою.
О-о-о
Думала, гадала, думала
Думала, гадала.
Він їй казав красиві слова,
Вона від щастя літала.
Думала доля його привела,
Але тоді ще не знала.
Він обіцяв і ділив світ,
А сам ховався за словами,
Лишав у серці темний слід,
Грався чужими почуттями.
Вона прощала раз і два,
На третій знову пробачала.
А він умів крутити так,
Щоб винною себе вважала.
І час розставив все на місця,
Зірвав із нього всі прикраси.
Вона побачила його лице,
Яке ховалося під маскою.
Думала, гадала,
Що за скарб вона дістала,
А той скарб, одна омана,
Золота обгортка, всередині рана.
Думала, гадала,
Своє серце віддавала,
Та минув той час прекрасний,
Виявився скарб несправжнім.
Думала, гадала.
Думала, гадала.
Не скарб, не скарб,
А просто обман.
Не скарб, не скарб,
Розвіявся туман.
О-о, розвіявся туман.
А він умів так гарно грати,
Що можна було все віддати,
Умів словами зігрівати,
А потім мовчки добивати.
То був холодний, то палкий,
То був чужий, то знову рідний.
На словах був золотий,
А на ділі зовсім інший.
Вона збирала по шматках
Свої розбиті сподівання
І зрозуміла, не в словах
Живе справжнє кохання.
Час нічого не забув,
Все показав без зайвих фраз,
Хто справжнім був, а хто зіграв,
Хто просто маску одягав.
Думала, гадала,
Що за скарб вона дістала,
А той скарб, одна омана,
Золота обгортка, всередині рана.
Думала, гадала,
Своє серце віддавала,
Та минув той час прекрасний,
Виявився скарб несправжнім.
А знаєш,
Не все, що блищить, золото.
Не кожне люблю, кохання.
Не кожен, хто поруч сьогодні,
Залишиться поруч до рання.
І тільки час...
Лише час
Покаже хто є хто.
І знай...
Думала, гадала,
Що за скарб вона дістала.
Думала, гадала,
А насправді не вгадала.
Думала, гадала,
Своє серце віддавала,
А тепер усе пізнала
І себе назад забрала.
Думала-га, думала-га, думала,
Думала-га, думала-га, думала.
Думала, гадала,
Що за скарб вона дістала,
Тільки час усе розставив
І від маски слід не залишив.
Не скарб,
Не скарб,
Лише обман.
