Ти навчився частіше мовчати,
Щоб не ранити словом її.
Ти навчився себе пробачати
За чужі невиконані сни.
Ти ламав свої давні принципи,
Відступав, хоча правду відчув.
Вірив жертви колись повернуться,
Та ніхто їх тобі не вернув.
Те, що ти віддавав без останку,
Не зробило її боржником.
Твоя відданість стала звичкою,
Твоє серце відкритим вікном.
Не змінюй себе, щоб тебе обрали,
Не ламай свої крила заради когось,
Бо ті, хто твоїми жертвами стали,
Не завжди розуміють, чого це вартувало.
Не змінюй себе, щоб тебе любили,
Не втрачай свою правду в чужих почуттях.
Люди йдуть, навіть ті, ким ми жили,
А до себе вертатись,
Найдовший шлях.
Найболючіше просто збагнути,
Твої зміни не бачили в ній.
Те, що мало любов'ю почутись,
Стало чимось належним для неї.
Ти терпів, бо боявся втратити,
Все тримав, коли сипався світ,
Та любов не повинна вимагати
Відмовлятися від себе навік.
Не чекай, що вона зрозуміє,
Скільки ти залишив позаду.
Хто не цінував твою душу,
Не відчує глибину твою справжню.
Не змінюй себе, щоб тебе обрали,
Не ламай свої крила заради когось,
Бо ті, хто твоїми жертвами стали,
Не завжди розуміють, чого це вартувало.
Не змінюй себе, щоб тебе любили,
Не втрачай свою правду в чужих почуттях.
Люди йдуть, навіть ті, ким ми жили,
А до себе вертатись,
Найдовший шлях.
Змінюйся тільки тоді, коли знаєш,
Це твій шлях, а не чийсь наказ.
Коли кращим для себе стаєш ти,
А не зручним для когось весь час.
Хай людина піде, відпусти її,
Не тримай те, що стало чужим.
Головне, щоб у дзеркалі знову
Ти побачив себе справжнім.
Не змінюй себе, щоб тебе обрали,
Ти не мусиш заслужувати любов.
Якщо справжнього не покохали,
Не рятуй ці стосунки ціною основ.
Не змінюй себе, щоб тебе любили,
Бережи свої крила, свій голос і шлях,
Бо люди можуть піти, ким би не були,
А з собою тобі залишатися все життя.
Не чекай від людини змін
І себе для неї не ламай.
Хто тебе не прийняв справжнім,
Того мовчки
Відпускай.
