Я залишаю гамір за спиною
Іду на поклик дикої землі
Де забуваєш власне ім'я
І час зникає в сивій ковилі
Тут кожна гілка дихає зі мною
І таємниці тонуть у імлі
Але я тут, щоб розбудити тишу
І взяти те, що сховане від всіх
Тут мова сили вплетена у корінь
Що не збагнути в світлі ліхтарів
Здається світ навколо затихає
І можна чути, як росте трава
Душа нарешті спокій відчуває
І зайві геть летять усі слова
Я просто тут, я дихаю глибоко
І небо слухає мої пісні
І пахне тут немов в дитинстві
Коли ступаєш босим по росі
Тут руни древні викарбувані
На скелях, що не бачили людей
І папороть цвіте вогнем одвічним
Сплітаючи ланцюг нових ідей
Я не шукаю тут забуті долі
А тільки код до неземних воріт
І віддаю частинку власної я волі
Щоб зрозуміти цей прадавній світ
Крізь павутину сонячного світла
Я раптом бачу істинну красу
Не в знаках древніх криється вся сила
А в миті цій, яку в собі несу
Здається світ навколо затихає
І можна чути, як росте трава
Душа нарешті спокій відчуває
І зайві геть летять усі слова
Я просто тут, я дихаю глибоко
І небо слухає мої пісні
І пахне тут немов в дитинстві
Коли ступаєш босим по росі
