Може ми, а може, може, може, може
Ми кроки впізнали, захотіли - стали схожими,
Цього замало?
Це мова тіла, що дала зв'язок.
Це не просто наші сни.
Ми закрились у кімнаті, рахуй до десяти.
Знайдеш всі мої шрами, потім будеш на черзі - ти.
Говорити і дивитись тобі прямо в очі,
Перебороти страх і вірити, що сни пророчі.
Ми пізнали один одного,
Впізнали, може, кольором
Нас притягнуло щось, одразу зрозуміли, хто ми є.
І нарешті з усіх міст ми знайдені на карті,
Ми з тобою, вагання вже ніщо не варті.
Може ми, а може, може, може, може
Ми кроки впізнали, захотіли - стали схожими,
Цього замало?
Це мова тіла, що дала зв'язок.
Це не просто наші сни.
Може ми, а може, може, може, може
Ми кроки впізнали, захотіли - стали схожими,
Цього замало?
Це мова тіла, що дала зв'язок.
Це не просто наші сни.
Може це любов?
А може ми
А може ми
А може ні
За твоєю спиною двері, та ти не йдеш,
Ти хочеш тут залишитись, і я хочу теж.
Ти тремтиш, і мурахи по шкірі йдуть вниз,
Ти мовчиш, і я теж підвис.
Я пам'ятаю ту кімнату, кожен кут в ній,
Кожен дотик в коридорі, на столі, на кухні.
Як зрозуміти, що живий, які ознаки?
Живішим я був із тобою у тій кімнаті.
Може ми, а може, може, може, може
Ми кроки впізнали, захотіли - стали схожими,
Цього замало?
Це мова тіла, що дала зв'язок.
Це не просто наші сни.
Може ми, а може, може, може, може
Ми кроки впізнали, захотіли - стали схожими,
Цього замало?
Це мова тіла, що дала зв'язок.
Це не просто наші сни.
Може це любов?
