Вчора - сцена, прапор, сльози,
«Я - Україна» на весь зал.
Всі кричали: «Наша Настя!»
Кожен вірив, кожен знав.
А сьогодні вже свобода,
Каждий сам собі закон.
Хто як хоче - так і дроче,
І вже русскій в мікрофон.
Українською запєла -
Організм сказав: «Харош».
Мнє псіхолог обьясніла:
«Ти себя не бєрєжош».
Шо ж мнє дєлать, шо ж мнє дєлать,
Я ж народная звізда.
А потом, блять, представляешь?
Взяла й вилізла кіста.
Мовнюки, не начинайте,
Не качайте тут права.
В мене тіло патріотки -
Тільки мова не зайшла.
Кістра, кіста, кіста,
Жизнь у Насті непроста.
Мораль десь загубилась -
А свобода золота.
Кістра, кіста, кіста,
Жизнь у Насті непроста.
Русскій снова возвращаєм -
Бо аудиторія не та.
Мова нас не визначає,
Ми ж за вибір і любов.
«Давай еще раз, Настя» -
Переобуємось ми знов.
Отап каже: «Це свобода,
Кожен вибирає сам».
Ми ж позицій не міняли -
Просто так зручніше нам.
Українською запєла -
Організм сказав: «Харош».
Мнє псіхолог обьясніла:
«Ти себя не бєрєжош».
Шо ж мнє дєлать, шо ж мнє дєлать,
Я ж народная звізда.
А потом, блять, представляешь?
Взяла й вилізла кіста.
Мовнюки, не начинайте,
Не качайте тут права.
В мене тіло патріотки -
Тільки мова не зайшла.
Кістра, кіста, кіста,
Жизнь у Насті непроста.
Мораль десь загубилась -
А свобода золота.
Кістра, кіста, кіста,
Жизнь у Насті непроста.
Русскій снова возвращаєм -
Бо аудиторія не та.
