Сиджу на кладовищі - дивлюся я в стакан.
Ніч сьогодні темна, навкруги туман.
Ні душі навколо, тільки я один.
Собака завиває, та й чорт з ним!
Випив я бутилку і другу дістав
Хтось гнилой рукою мій стакан узяв.
Не сказав ні слова, випив, закусив
А тоді охриплим басом він проговорив:
"Мене похоронили і не налили
Навіть поминати, суки, не прийшли
Так давай же вип'єм, друже мій живий
Ти води горючої у стакан налий!"
Бачу мені друга краще не знайти
Та бухло кінчається на точку треба йти
Випили останнє та пішли в село
Там у крайній хаті продають бухло
Вийшли з кладовища я почав співать
А мій друг-покійник страшно завивать
І від наших співів той собака вмер
На ціпку повісився і мовчить тепер
"Мене похоронили і не налили
Навіть поминати, суки, не прийшли
Так давай же вип'єм, друже мій живий
Ти води горючої у стакан налий!"
Підійшли до хати, стукнув я в вікно
А дружбан проклятий кричить "Давай бухло!"
Бабка тільки вийшла, глянула на нас
І перехрестившись, вмерла в той же час.
Від такого дива я оцепенів
А мій друг покійний враз проговорив:
"Коли ще живий ходив по світу я
Жив я в цій хатині, жінка це моя".
Ми залізли в хату, чарки налили
Були дуже раді, що гроші зберегли
Вона дружбанові не давала пить
А тепер нічого не може вже зробить.
