Віра зникає коли навчилась я читати думки,
Сутність людини розкривається вся у тобі.
З пляшкой рому добре іти, я буду перший - знаю це сам.
Іди мій милий друг до мети, віддам твою душу вітрам.
Ти вже не будеш ніким, ні праху, ні могили,
100 років будеш моїм, тебе відчує страх.
Врешті прокинешся сам на тому боці світу,
Спокою тобі не дам залишуся в думках.
Так було завжди, коли в тіло пробирається страх,
Знову у шарі бачу твою гниль у підлих очах
Благаю відпусти від цих чар, бо напевно я за ними лечу.
До мого дому ти прийшов сам, забрати в брудні руки душу
мою.
Ти вже не будеш ніким, ні праху, ні могили,
100 років будеш моїм, тебе відчує страх.
Врешті прокинешся сам на тому боці світу,
Спокою тобі не дам залишуся в думках.
Ти вже не будеш ніким, ні праху, ні могили,
100 років будеш моїм, тебе відчує страх.
Врешті прокинешся сам на тому боці світу,
Спокою тобі не дам залишуся в думках.
З давніх часів думка була,
Що жінка - це відьма, породження зла.
Біла, чи Чорна - піди розбери,
Та знай в першу чергу, що зло у тобі.