[нерозбірливо]
Моє небо не ти, твоє небо не я
Допаляй мости, нам замало життя
Від мене лети, лети
Я не твій, ти давно не моя
Бачить Бог, я беріг як міг
Все потроху збивало з ніг
Ми разом як пісок і сніг, наче білий сміх на очах у всіх
Тепер мій дім на руїні втрат
Щодня, коли сонце йде на спад
Тут стіни з брехні і лукавий сад, правду кажуть тільки мертві цифри плат
Самотно мені вночі
Від холоду аж пече
Я завжди був для нічий
Як крила твоїх плечей
А без них мені вже нічого не треба
Сильний біль зліва поміж ребер нагадав, як я вже давно без тебе
Є, як я давно без неба
Моє небо не ти, твоє небо не я
Допаляй мости, нам замало життя
Від мене лети, лети
Я не твій, ти давно не моя
Моє небо не ти, твоє небо не я
Допаляй мости, нам замало життя
Від мене лети, лети
Я не твій, ти давно не моя
Може в інших світах, кум, не на грішних устах ми
Під новими іменами, по нових містах знову пройдемо шлях
Там, де ти не в думках, там, де в руці рука
Там, де недалеко так ти і я тікаєм як ріка
Де немає думок і таких диких очей під мікроскопом, куди ти тут течеш, ніби в окопи з обшивок ручей
Знов між ребрами пече
Світ пустий без тебе
Байдуже так і спів, і щебет
Знаєш, мені полетіти треба, Боже, як шкода, що ми не небо
Моє небо не ти, твоє небо не я
Допаляй мости, нам замало життя
Від мене лети, лети
Я не твій, ти давно не моя
Моє небо не ти, твоє небо не я
Допаляй мости, нам замало життя
Від мене лети, лети
Я не твій, ти давно не моя
Самотно мені вночі
Від холоду аж пече
Я завжди був для нічий
Як крила твоїх плечей
А без них мені вже нічого не треба
Сильний біль зліва поміж ребер нагадав, як я вже давно без тебе
Є, як я давно без неба
[нерозбірливо]
