«Твоїх слів туман,
Снів моїх обман.
Я долаю марний шлях
По сумних світах.
Блиск перлових сліз,
Серця томний тиск.
Небо вабить, пломеніє, полинаю за край.
Лиха пріч, печаль минай.
Часом
Шепіт шовковий
Чую зненацька
Знову і знову.
Душі моїй дубль
Явиться раптово,
Мій служник блудний,
Мій гонор і хорор.
Я невагомий,
Мій порух - мій ворог
Поранить, поманить,
Закриє в окови.
Каменем ниц
У місячний блиск,
Марева лід,
Мольба і політ.
Саме сьогодні
Видіння господнє
Пророцтва намаряться
Дні.
Понад вечір, за гаями полихає здаля,
Манить одна ясна, журна зоря.»