У вихорі сокіл злинає до неба,
До зір незабутніх надій.
Боже! Нам іншого шляху не треба,
Хоча він безмірно важкий.
Жовто-блакитний стяг підіймаєм,
З тризубом йдем до мети.
Болем до неньки серце крає,
Любов’ю його освіти.
Україно!
Золото сонця радо манить.
Україно!
Чистого неба сяє блакить.
Там, де квітасте життя вирувало,
Батьки будували наш край.
За неньку єдину вони помирали,
Сьогодні її не втрачай!
Лелеки у вирій гуртом поринають,
Птахи – обереги мої!
І я полечу догори і до сяйва,
До роду зі мною лети.
Україно!
Золото сонця чарує на мить.
Україно!
Чистого неба обрій манить.