Коли сонце сідає за схил
Починається битва, люди встають із руїн
Живі і померлі, зґвалтовані, вбиті
Всі вони просто хотіли жити
Я чую ваш біль
Я не знаю, куди його діти
Пробачте мені
Ненароджені діти-и
Мені ніколи не вистачить слів
Я не хотіла писати таких віршів
Мені ніколи не стане душі
Щоб зупинити ті кляті дощі!
Немає в світі такої кари
Яка б помстилась за всі кошмари
Немає в світі таких ліків
Аби забути предсмертних криків!
Коли сонце сідає за схил
Починається битва, люди встають із руїн
Живі і померлі, зґвалтовані, вбиті
Всі вони просто хотіли жити
Коли сонце сідає за схил
Починається битва, люди встають із руїн
Живі і померлі, зґвалтовані, вбиті
Всі вони просто хотіли жити!
Я вже не знаю, кому молитись
Мені так страшно знов помилитись
Допоки ми живі, будемо битись
А потім, покидьки, будем любитись!
Мені ніколи не вистачить слів
Я не хотіла писати таких віршів
Мені ніколи не стане душі
Щоб зупинити ті кляті дощі!
Немає в світі такої кари
Яка б помстилась за всі кошмари
Немає в світі таких ліків
Аби забути предсмертних криків!
Коли сонце сідає за схил
Починається битва, люди встають із руїн
Живі і померлі, зґвалтовані, вбиті
Всі вони просто хотіли жити
Коли сонце сідає за схил
Починається битва, люди встають із руїн
Живі і померлі, зґвалтовані, вбиті
Всі вони просто хотіли жити!