Intermezzo

Навколо мене падає пух
Я думаю що це сніг
Чи знак
Що реальність дуальна
Розбитись було б так банально
Я іду на розбіг

Звідусіль скільки болю
Прокльонів і втрат
Я за ними нічого не бачу
Я окреслю все це у чорний квадрат
І на білому тлі поховаю

Я не спеціально
Все це випадковість
Мене розчавила реальність
Навколо усе знову так побутово
Глобально усе фатальність

Всі двері замкнені
Геть позбивали ручки
Ніхто не хоче слухати
Усі кричать
Одразу в напад
Бити глечики і кружки
Шукати винних
Один одного повчать

Ах люди-люди-люди-люди
Ви такі складні споруди
Ну невже вам так припали
До душі дурні скандали?
Люди-люди-люди-люди
Не втекти від вас нікуди
Ваші его все гучніші
Геть, замовкніть!
Хочу тиші!

«Я живу не так, як хочу, а як ти мені кажеш в твоїх незліченних "треба", у безконечних "мусиш"
Я утомився. Мене втомили люди.»