Відбитки пальців на склі,
На підвіконні попіл,
Із нього не виростуть квітки,
Із ним лишився опік.
Минуле ковтає ніч,
Ковтає день,
Але не мене, але не мене.
Йому не зрозуміти, що тепер
Думки на вітер оберне.
А я збираю себе у жменьку
Зі ста шматочків сумних думок,
Десь усередині маленька
Ступає обережний крок.
А я збираю себе у жменьку
Зі слів, що на початку були,
Тепер вони складуться в повість,
А решта лишиться минулим.
Неначе знов відчула літо
І запах квітів у траві,
Він віднесе мене у липень,
Я там співатиму пісні.
Минуле ковтає ніч,
Ковтає день,
Але не мене, але не мене.
І пісня ця, неначе липень,
Думки на вітер оберне.
А я збираю себе у жменьку
Зі ста шматочків сумних думок,
Десь усередині маленька
Ступає обережний крок.
А я збираю себе у жменьку
Зі слів, що на початку були,
Тепер вони складуться в повість,
А решта лишиться минулим.
Втома, втома,
Втома, втома,
Втома, втома,
Втома, втома,
Втома, втома,
Вдома вдома вдома вдома вдома
А я збираю себе у жменьку
Зі ста шматочків сумних думок,
Десь усередині маленька
Ступає обережний крок.
А я збираю себе у жменьку
Зі слів, що на початку були,
Тепер вони складуться в повість,
А решта лишиться минулим.
