Прокинься, будильник дзвенить вже хвилину
Вставай і біжи, доки вистачить сил.
Чого така втомлена й досі сонлива?
Лунають у вухах брудні голоси.
Від кашлю до кашлю минуло пів тяги,
Трамвай вже поїхав, іди власним ходом.
На стінах гойдаються атласні стяги,
Ніяк не пов'язані з рідним народом.
В метро поспіши, встигни на переході,
В ту ж мить в голові угрупуй цілий список,
Чого по дорозі купити додому,
І як не роз'їсти при цьому свій писок.
Вступи в універ, знайди кляту роботу,
Учи нову мову, пробий собі місце,
І в горлі тримай від усього блювоту.
Прокинься, прокинься, прокинься, прокинься!
Не треба ні крику, ні мови.
Прокинься нарешті зі сну.
Ніхто не був до цього готовий.
Створи собі кляту весну.
Як мильна бульбашка нова реальність,
Трохи подмухаєш, і вона лусне.
Не там, де треба знаходжу радість,
Не там де треба буває сумно,
І тисне, і душить сліпа вина,
Стараюсь зробити байдужість зброєю,
Та рано чи пізно прийде весна,
Щоночі у ліжку собі повторюю.
Тому прокинься і вимкни будильник,
Вставай і біжи, поки вистачить сил.
Чого така квола і досі вразлива?
Лунають у вухах дзвінкі голоси.
Від кашлю до кашлю минуло пів тяги,
Для впертих думок недостатньо місця.
На стіну повісила два наших стяги.
Прокинься, прокинься, прокинься, прокинься!
Не треба ні крику, ні мови.
Прокинься нарешті зі сну.
Ніхто не був до цього готовий.
Створи собі кляту весну.
Вставай Вставай доки вистачить сили,
Вставай, вставай, доки вистачить,
Вставай Вставай доки вистачить сили,
Вставай і біжи доки вистачить сили,
Вставай Вставай доки вистачить сили,
Вставай і біжи доки вистачить сили.
Для впертих думок недостатньо місця.
Прокинься, прокинься, прокинься, прокинься!
