Сяй, сяй, ти королева
Осінь тут роздягла дерева
А тебе роздягне погляд мій
Сяй, сяй, ти королева
Осінь тут роздягла дерева
Я не буду більше твій
Вже так скоро пізня осінь, а любов твоя не скоро
Так давно тебе не бачив, очі відчувають голод
Твої губи, солод, я тобі віршами, словом
Не очі, що зачепили випадково
Захід сонця, мов малина, але ти чужа дівчина
Я в твоїй сітці досі, твої очі, павутина
Надворі осінь, а до морозів ще хвилина
Щось не складається, певно, це моя провина
Сяй, сяй, ти королева
Осінь тут роздягла дерева
А тебе роздягне погляд мій
Сяй, сяй, ти королева
Осінь тут роздягла дерева
Я не буду більше твій
Може божевільний, але точно я, Боже, не вільний
Може там морозить, ножик вирізає в ляльці рівний слід
Твоїх чарів, принцеса ти моя
За таких починались війни і горіла Троя
Дотики твої забути, дотики
Так хотілось, я не можу
Думку ручкою в темноті обводжу
Сяй, сяй, ти королева
Осінь тут роздягла дерева
А тебе роздягне погляд мій
Сяй, сяй, ти королева
Осінь тут роздягла дерева
Я не буду більше твій
