Ця осінь пахне кавою і небом,
І мокрим листям просто під ногами.
Нам так багато для життя не треба,
Лиш ті, кого ми любим, поруч з нами.
Ця осінь знов малює все по-своєму,
Дощами змиє те, що відболіло.
І я сьогодні дякую минулому
За все, чого мене воно навчило.
Вересень тихо заходить у місто,
Літо лишає останнє тепло.
Небо над нами прозоре і чисте,
Наче учора нічого не було.
Хтось поспішає додому з роботи,
Хтось під дощем когось рідного жде.
Осінь приходить без нашої згоди,
Та щось хороше із нею прийде.
Нехай за вікнами дощі,
Нехай коротшими стають дні,
Допоки є кому сказати, як ти,
Ми в цьому світі не одні.
Ця осінь пахне кавою і небом,
І мокрим листям просто під ногами.
Нам так багато для життя не треба,
Лиш ті, кого ми любим, поруч з нами.
Ця осінь знов малює все по-своєму,
Дощами змиє те, що відболіло.
І я сьогодні дякую минулому
За все, чого мене воно навчило.
Жовте листя засипає дороги,
Вітер по місту його рознесе.
Ми так часто відкладаємо на потім
Те, що сьогодні важливіше за все.
Подзвони тим, за ким справді скучаєш,
Обійми тих, хто сьогодні з тобою.
Може, не все у житті ти встигаєш,
Та не забувай те, що називається любов'ю.
Бо час не питає, куди ми йдем,
І літо не просить дозволу йти.
Тож поки ми поруч, поки ми можем,
Давайте одне одного берегти.
Ця осінь пахне кавою і небом,
І мокрим листям просто під ногами.
Нам так багато для життя не треба,
Лиш ті, кого ми любим, поруч з нами.
Ця осінь знов малює все по-своєму,
Дощами змиє те, що відболіло.
І я сьогодні дякую минулому
За все, чого мене воно навчило.
Ця осінь пахне кавою і небом,
І мокрим листям просто під ногами.
Нам так багато для життя не треба,
Лиш ті, кого ми любим, поруч з нами.
А завтра місто прокинеться знову:
Кава, дорога і тисячі справ.
Діджей Начальник Boss.
Щастя в дрібницях,
А краса в простоті.
