Знаєш, що по-справжньому боляче?
Коли люди від безвиході підіймають очі до неба.
Кожної ночі, мам, я дивлюся в небеса.
Як вийшло так, що я не вірю більше в чудеса?
Як вийшло так, що безтурботний голос не дитя
Так відчайдушно шукає заново сенс життя?
Кожної ночі, мам, я дивлюся в небеса.
Як вийшло так, що я не вірю більше в чудеса?
Як вийшло так, що безтурботний голос не дитя
Так відчайдушно шукає заново сенс життя?
Мам, скільки там уроків мені заготовлено від долі?
Мам, я тебе бережу від своєї болі.
Мам, я не розкажу ні про досвід, ні про болючі рани.
Я стала дорослою, і мої блакитні океани
Теж змінились, розчарувались.
То помістив мене й судив.
Я сама найкращий друг для себе і клятий ворог.
Мамо, як так вийшло, що всі мої плани стерті в порох?
Я вже давно живу неначе на якійсь межі.
Мам, уявляєш, а ми з ним давним-давно чужі.
І хай ночами я тепер не пишу і не плачу,
Мені здається, мам, що лиш для тебе стільки значу.
Кожної ночі, мам, я дивлюся в небеса.
Як вийшло так, що я не вірю більше в чудеса?
Як вийшло так, що безтурботний голос не дитя
Так відчайдушно шукає заново сенс життя?
Кожної ночі, мам, я дивлюся в небеса.
Як вийшло так, що я не вірю більше в чудеса?
Як вийшло так, що безтурботний голос не дитя
Так відчайдушно шукає заново сенс життя?
Скільки разів я розбивалась, мам?
Скільки разів із сліз і відчаю зверталась, мам?
Скільки разів я у те місто поверталась, мам?
Надіялась, що фінал іншим буде, що ми не настільки чужі і різні.
А люди, люди, люди люблять так, як любили їх.
Люди, люди бездумно міняють своїх на чужих.
Люди обіцяють, люди страждають і люди розбиваються.
Люди пробують знову, і люди знову ламаються, мам.
Але якщо я не знаю як правильно, порушую правила,
Саму себе поранила.
Я притискаю свої старі фото до грудей,
Я завжди буду самотньою у натовпі людей.
А люди, люди, люди люблять так, як любили їх.
Люди, люди бездумно міняють своїх на чужих.
Люди обіцяють, люди страждають і люди розбиваються.
Люди завжди ідуть і завжди, мамо, повертаються.
Кожної ночі, мам, я дивлюся в небеса.
Як вийшло так, що я не вірю більше в чудеса?
Як вийшло так, що безтурботний голос не дитя
Так відчайдушно шукає заново сенс життя?
Кожної ночі, мам, я дивлюся в небеса.
Як вийшло так, що я не вірю більше в чудеса?
Як вийшло так, що безтурботний голос не дитя
Так відчайдушно шукає заново сенс життя?
