Це занадто відверто мабуть усе буде якщо я скажу зараз правду
Тому волю емоціям дам поступового... з роками багато зникав хто
Залишилась лиш лавка і сірі будівлі, що навколо стримують спогад
Де тримав твої руки,так міцно навіки здавалося будеш ти поряд
Непомітно депресія знову прийшла і мабуть вже не буде початку
Поцілунки залишуться в снах, тільки вітер і холод... я з боку присяду?
Бо ніяк не збагнути мені, куди зникло тепло, що мені дарувала
Може десь загубилась в лісах? Перестань це ж наявність якої не знала
Слово відданість, щирість втратили сенс і живуть десь у глибоко підвалах
Так! Не збагнути мені, що минулим живуть ті у кого майбутнього мало
Зломані верхні вітрила і мій корабель потонув вже давно в океані
Спогад - це прояв минулого... зрідка так правду кажу,лиш тоді коли п'яний
Небеса впустіть на землю
Я так чекаю роками її
Небеса... де вона?
Впустіть її на землю
Зламані долі
Диявол у сукні
Знову долоні твої
У моїй я помітив відсутні
Щастя у буднях
Сірі відтінки
Люди так часто в житті
Обирають не ту половинку
Ще недавно,зовсім юний
Я наївно кохав та не вірив
Що присутність моїх почуттів
Непомітно в душі передала зневіру
Задовільно... принципово
З часом часто я одягав маску
Тільки, щоб не відкритися знову
Та зрештою все таки попадав в пастку
Впусти її нарешті в дім мій
Нехай не той... Не молодий вже
Біжи біжи.. мені на зустріч
Хутчіш! Давай! Лети в обійми
Впусти її нарешті в дім мій
Нехай не той... Не молодий вже
Біжи біжи.. мені на зустріч
Хутчіш! Давай! Лети в обійми
Ну ж бо
Впустіть на землю
Я так чекаю роками
Небеса... ось вона