Спершу день, потім ніч
Усе минає
Один одному хто?
Ніхто не знає
Хтось когось у житті
Не обирає
Ми заручники гордості й слів своїх
Що там в серці у тебе?
Чи ще палає?
Чи душа твоя й досі
Мене шукає?
Чи твій образ у снах моїх означає
Що я ще памʼятаю смак губ твоїх
Не досип мені солі на рану так
Повернутись назад неможливо
Повертатись - це завжди поганий знак
Віддавати що справді важливо.
Може я не для тебе, а ти не мій
Ми разом наче громова злива
Та чому коли чую я голос твій
Це секунди, коли я щаслива?
Забирай свої слова, я так тихо шепочу
Нас вже більше, аніж два..
Я не плачу, не тремчу
Сотні спроб щось зберегти
Я так сита досхочу
Я кричала «повернись»
А тепер я замовчу.
А потім день за днем проходить
Всі кажуть "забудь", а якщо не виходить?
Що там моє серце тобі говорить?
Чи воно дощами ллє, чи благає дай своє?
Коли потім рік і два зникає
Чи твій погляд досі щось і означає?
Чи вона нічого ще про нас не знає?
Чи вона як хвилі бʼє?
Чи вона це те, твоє?
Обертатись вже не варто, не змінилось там
Лиш на серці глибокий болючий шрам
Відпускай мене та не зачиняй
До душі своєї кордони
Ти порушив клятву і зрадив храм
Але я ще вірю твоїм очам
Може в іншому житті, десь там хоча б
Пройдемо крізь всі перепони
Забирай свої слова, я так тихо шепочу
Нас вже більше, аніж два
Я не плачу, не тремчу
Сотні спроб щось зберегти
Я так сита досхочу
Я кричала «повернись»
А тепер я замовчу.
