Панельний будинок нависає наді мною
Наче хоче до мене доїбатися
Типу він тут був раніше за мене
І треба з ним через це рахуватися
Типу його потворний вигляд
Має викликати не відразу, а ностальгію
За часами, коли я і сам в такому жив
Ну да, жив і плекав надію
Більше ніколи в подібний будинок не повертатися
Але от я стою і дивлюсь на панельний будинок
А він нависає наді мною наче хоче доїбатися
Його шви - між панелями рана
Що кровоточить брудною водою зі стоків
Він важливіший, бо в ньому є люди
Живуть там як в гніздах сороки
Тягнуть в кожну щілину
Блискуче сміття зі сміттєвих потоків
Панельний будинок пішов ти
Побачим про кого з нас двох
Згадають хоча б за сто років
Хто я є і ким би був?
Якби не мій тупий бекграунд
Хотів би може все й забув би
Але ж не знаю, ким би став
Хто я є і ким би був?
Якби не мій тупий бекграунд
Хотів би може все й забув би
Але ж не знаю, ким би став
Я б ніколи не бачив би знову
Цей панельний будинок якби не війна
Я би зніс його сам, але ж в ньому є люди:
Їх долі, їх душі, їх імена
Їх думки, почуття, емоції, врешті-решт
Їх власне світобачення
Їх речі, фото, листи і мотлох
Що має для їх сердець значення
І тому я не буду ночами спати
Як і цей будинок, я буду стояти
Я буду робити усе, щоб ми встояли вдвох
Треба тільки чекати
Як сонце зійде й загроза мине
А хто з нас міцніший - це вже таке
Будь ласка, будинок, тримайся
Заради людей і заради мене
Небо б'є, як ударами молота
Бетон скрипить, як зуби від холоду
Вирви в землі, як макет до могил
Їх викопують самі
Про них не просили
Знов кратер поруч — не змогли попасти
Най прийдуть і спробують мене в нього вкласти
Стою поруч з ним, дивлюсь на людей
Я не дам цьому будинку впасти
Хто я є і ким би був?
Якби не мій тупий бекграунд
Хотів би може все й забув би
Але ж не знаю, ким би став
Хитаються стіни
Шматками кришиться
Уламками гілля з гнізда
Я раніше на це прикривав свої очі
Стояв і рахував би до ста
Але зараз руками тримаю цеглинки
Щоб ті не втрачали зеплення
Поруч ті, хто зі мною
Навколо зіваки кожну мою дію коментують реченням
Поверхи рухнуть у секунду, в момент
Як добре, що всі вони все ще цілі
Наче зошит для математики
Тільки от кожна клітина в прицілі
Мій вихід на сцену тепер під виходи
Тільки б будинок цей, сука, втримати
Дрони влітають, як квіти в вазон
Якщо ми посипемось, то тільки разом
Якщо ми посипемось, то тільки разом
Якщо ми посипемось, то тільки разом
Якщо ми посипемось, то тільки разом
Хто я є і ким би був?
Якби не мій тупий бекграунд
Хотів би може все й забув би
Але ж не знаю, ким би став
