Фанера замість вікон
Замість тиші — знову постріли
Очі прикриває кожен перший апостол
Коли ж було просто? Тем завжди вдосталь
Та всі важливі рішення приймаються репостами
Спалахи у небі — коридор, підлога, постіль
Не знаю, де мій дім, все життя живу як в хостелі
Дихати нема чим у закритому просторі
Тільки і розмов як же заїбало
Довгі руки самоти
Обіймають мої кістки,
Кістки, кістки, кістки
Я би дав тобі щось
Але ж зовсім пустий
Пустий, пустий, пустий
Я не відчуваю нічого
Всередині ні сил, ні вібрації
Внутрощі й дихання здавлені
Зациклене коло фрустрації
Я не відчуваю нічого (Нічого)
Наче я порожня посудина
Тріщини, сиплюся на частки
В самоту як в ковдру закутана
Будова на руїнах, сморід на пероні
Кривавий оскал на фальшивій іконі
Церква на крові, держава в смартфоні
Гроші на рахунку, цигарки на балконі
Довгі руки самоти
Обіймають мої кістки,
Кістки, кістки, кістки
Я би дав тобі щось
Але ж зовсім пустий
Пустий, пустий, пустий
Хто ці непрошені гості?
Не треба ні месії, ні апостолів
Замість останнього пострілу
Суди мене розхристану й босу
Хто ці непрошені гості?
Не треба ні месії, ні апостолів
Замість останнього пострілу
Довгі руки самоти
Обіймають мої кістки
Кістки, кістки, кістки
Я би дав тобі щось
Але ж зовсім пустий
Пустий, пустий, пустий