Увздовж південних схилів
Серед пісків в’язких
Серед степів пласких
Безмежними полями
У глибині лісів
У заростях густих
В’їдається хвороба
Життя якій дарує біль
Але ж її біль і знищить
У крові захлинеться
У вогні згорить
Палай, палай! І застилай небокрай!
З вогню на попіл догорай в своєму ж злі!
Палалай, палай! і полум’ям грай!
Тільки золою залишайся на землі!
Боротьба як ідея дуже актуалізувалась
Більш того ця ідея зараз стала головною
Ті хто не мав сенсу життя – вони його придбали
Їх сенс життя тепер – сугубо помста
Всі ті, хто залишився так або інакше
Стали іншими людьми, людьми іншого часу
Хто знає коли це все зміниться або закінчиться
І чи зміниться це все взагалі
Так як було вже ніколи не буде
Це треба раз і назавжди зрозуміти нам всім
Світ перейшов у нову фазу, світ повністю змінився
А до декого це досі ще не дійшло
Ви знаєте мені вже не так страшно вмирати
Коли дивлюся на те, що дехто називає життям
В мене назавжди перед очима це палаюче небо
І чорна земля, наче той самий стяг
Палай, палай! І застилай небокрай!
З вогню на попіл догорай в своєму ж злі!
Палалай, палай! і полум’ям грай!
Тільки золою залишайся на землі!
