Тихо, тихо, тихо, тихо, тихо вітер плаче,
А дівчина уві сні милого побачить.
Тихо, тихо почуття в серці заховає,
І ніхто не знає, як вона кохає.
Ой було кохання, як медовий цвіт,
І співало серце на весь білий світ,
Мріяли, любили, долю будували,
Почуття в душі бережно тримали.
Та в житті, на жаль, інколи буває,
Що розлука зовсім дозвіл не питає.
Тихо, тихо, тихо, тихо, тихо річка плаче,
А дівчина уві сні милого побачить.
Тихо, тихо уночі пісню заспіває,
І ніхто не знає, як вона кохає.
Ой стежино дивна, куди ж їй тепер йти,
Доля непокірна, кохання поверни,
Не горять вогні, не палають очі,
Не зігріє любий в ті холодні ночі.
Буде серце вірити, а душа чекати,
Буде вона милого по світу шукати.
Тихо, тихо, тихо, тихо, тихо вітер плаче,
А дівчина уві сні милого побачить.
Тихо, тихо почуття в серці заховає,
І ніхто не знає, як вона кохає.
Тихо, тихо, тихо, тихо, тихо річка плаче,
А дівчина уві сні милого побачить.
Тихо, тихо уночі пісню заспіває,
І ніхто не знає, як вона кохає.
