Заходжу в ліс, як в давній храм
Де тиша ходить по слідах
Де мох зелений, наче оксамит
Ховає відгомін століть
І пахне глицею й корою
І сонця промінь над тобою
Крізь листя падає, як знак
Що тут усе не просто так
І кожен шелест, кожен рух
Це лісу незбагненний дух
А вітер-брат співа пісні
Що загубились в давнині
Несе крізь простір голоси
Забутої колись краси
Тут вітер-провідник співає
І таємниці розкриває
І серце тут замре на мить
Щоб знову вчитися як жить
Стоїть старий одвічний дуб
Йому не лік весіль і згуб
Тримає небо на плечах
І мудрість світиться в очах
В його корі сліди століть
І мова, що її не вчить
Ніхто у школі, та вона
До самого сяга єдна
І треба просто зупинитись
Щоб в тиші істини напитись
А вітер-брат співа пісні
Що загубились в давнині
Несе крізь простір голоси
Забутої колись краси
Тут вітер-провідник співає
І таємниці розкриває
І серце тут замре на мить
Щоб знову вчитися як жить
А вітер-брат співа пісні
Що загубились в давнині
Несе крізь простір голоси
Забутої колись краси
Тут вітер-провідник співає
І таємниці розкриває
І серце тут замре на мить
Щоб знову вчитися як жить
А вітер-брат співа пісні