Дощик йде на вулиці, а за вікном туман
На душі так тяжко, там в голові дурман
Тихо капає дощем, мов плаче небокрай
Ти пішла в чуже життя, а я лишився сам
І знову ніч без сну, тебе в думках знайду
Та знаю, не прийдеш, лише вітри йдуть
Дощ змиває всі сліди, та не змиє біль
Ти залишилась назавжди в серці як заметіль
Дощ стукає у вікно, наче кличе знов
Та назад не поверне ні тебе, ні любов
Стара фотка на столі, недопитий чай
Там, де були я і ти, тепер чужий той край
Місто спить, а я не сплю, світло ліхтарів
Я б віддав усе на світі, щоб твій голос знов зігрів
Дощ колись перестане йти
Розійдеться туман
Та не так легко забути
Ту любов і той дурман
