Ти зайшла, і все навколо замовчало,
Наче місто на хвилину задрімало.
В твоїх очах щось таке мене тримає,
Сам не знаю, як мене ти полонила.
Я гуляв, не вірив в ці любовні казки,
Не шукав ні обіцянок, ні підказки.
А тепер куди не гляну, ти постала,
Що зі мною? Ти мене зачарувала.
Зачарувала, зачарувала,
Серце моє собі забрала.
Зачарувала і не відпускаєш,
Що ти зі мною робиш, сама не знаєш.
Зачарувала, наче магія,
Ти моя слабкість і моя стихія.
Я би втік, та знов до тебе повертаю,
Бо без тебе себе вже не впізнаю.
Ти смієшся, і в душі весна приходить,
Твоя хода мене з думками хороводить.
Я тримав себе, та більше не тримаю,
Бо твій погляд всі мої замки ламає.
Не потрібні ні слова, ні обіцянки,
Ти залишила слід, наче фарби на світанку.
І нехай весь світ говорить, що це мало,
Мені досить того, що ти зачарувала.
А може, це доля нас звела неспроста?
Може, ти саме та, що потрібна була?
Я не знаю, де початок, де фінал,
Та заради тебе б ще раз все почав.
Зачарувала, зачарувала,
Серце моє собі забрала.
Зачарувала і не відпускаєш,
Що ти зі мною робиш, сама не знаєш.
Зачарувала, наче магія,
Ти моя слабкість і моя стихія.
Я би втік, та знов до тебе повертаю,
Бо без тебе себе вже не впізнаю.
Зачарувала.
Зачарувала.
Я вже сам не знаю,
Як тебе забути маю.
