Десь на горищі старі фотографії
На них ми малі і без зайвих питань
Босоніж по траві до самого вечора
І цілий наш світ поміщався в дворі
Ми вірили щиро, що виростем сильними
Що все буде просто, як в казці колись
А роки непомітно, ставали дорослими
І наше дитинство кудись понеслось
Ти куди тікаєш, дитинство моє?
Чому так далеко від мене стаєш?
Я б ще хоч на хвильку вернувся туди
Де щастя було просто бути малим
Ти куди тікаєш, скажи мені, де?
Чому твої сліди губляться в часі?
Я б віддав усе, щоб хоча б на одну
Хвилину вернутись у рідну весну
Старий наш майданчик давно вже мовчить
Гойдалка скрипить, ніби кличе назад
Там кожен наш вечір умів веселити
І не треба було нам ні грошей, ні свят
Мама гукає додому, вже пізно
А ми ще ховалися десь у дворі
І сонце сідало за нашими вікнами
А завтра здавалося цілим життям
Ми виросли, тільки скажи
Чому інколи хочеться знову
Забути про всі ці дорослі роки
І просто побігти додому
Ти куди тікаєш, дитинство моє?
Не поспішай, хоч на хвильку спинись
Я знаю, назад вже дороги немає
Та в серці назавжди залишилась ти
Ти куди тікаєш, дитинство моє?
Я й досі шукаю тебе у собі
І скільки б не бігли вперед наші роки
Ти будеш зі мною до самої старості
