Під зоряним небом, де тиша жива,
Нам місяць тихенько шепоче слова.
Ти поруч зі мною, і серце пала,
Неначе любов нас навіки звела.
В долонях твоїх загубився мій світ,
Де щастя не знає ні болю, ні бід.
І навіть якщо нас розділить судьба,
Я пам'ятатиму очі твої крізь літа.
Під зоряним небом я знову знайду
Стежину до серця, до тебе прийду.
Хай зорі нам світять у темну блакить,
Бо справжня любов не перестане горіть.
Під зоряним небом, де мрії живуть,
Де двоє закоханих щастя знайдуть.
Я ніжно прошепчу: ти доля моя,
І зорі почують ці щирі слова.
Хай вітер розносить мелодію ніч,
Де наші серця запалили вогні.
Не треба багатства, не треба прикрас,
Бо щастя живе у коханні для нас.
І кожен світанок почнеться з тепла,
Бо ти мої крила, моя висота.
Нехай пролітають роки без жалю,
Я тільки тебе всім серцем люблю.
Якщо загублюсь серед тисяч доріг,
То зорі покажуть до тебе мій біг,
Бо там, де любов, не буває кінця,
Лиш б'ються в унісон закохані серця.
Під зоряним небом назавжди удвох,
Де щастя зігріє без зайвих тривог.
Хай зорі запалять нам тисячі мрій,
Бо ти моє серце, мій всесвіт, мій світ.
Під зоряним небом до ранку без сну,
Я руку твою вже ніколи не відпущу.
І поки на небі палають зірки,
Любов наша буде жити навіки.
