Ніч лягла на місто, мов туман на гори,
Тихо плаче дощ за моїм вікном.
Я шукав тебе між чужими речами,
Та знаходив лиш порожнечу й сон.
Кожен крок, як сповідь без каяття,
Кожне слово, мов ніж у тиші.
Я живу між було і якби ж то,
Та серце ще досі дише.
А ти, мій гріх і моя молитва,
Мій біль, що не вміє пройти.
Без тебе світ, це холодна битва,
Де я не навчився жити й піти.
А ти, моя тінь у кожному кроці,
Мій хрест, мій вогонь, мій шлях.
Я клявся забути тебе щоночі,
Та знову гублюся в твоїх очах.
Скільки разів я палив свої мости,
Думав, все тепер назавжди.
Та твоє ім'я на моїх вустах,
Як вирок звучить у тиші пітьми.
Я вчився мовчати, ховаючи крик
У склянці гіркої самоти,
Та навіть коли я зламався навік,
Я все ще шукаю сліди.
А ти, мій гріх і моя молитва,
Мій біль, що не вміє пройти.
Без тебе світ, це холодна битва,
Де я не навчився жити, піти.
А ти, моя тінь у кожному кроці,
Мій хрест, мій вогонь, мій шлях.
Я клявся забути тебе щоночі,
Та знову гублюся в твоїх очах.
Якби можна було повернути час,
Я б мовчки обрав тебе знов.
Навіть якщо цей шлях без прикрас,
Навіть якщо це біль, а не любов.
А ти, мій гріх і моя молитва...
Останній ковток тепла,
Я знав, що ця правда мене доб'є,
Та серце без тебе зола.
