Світ, у якому я живу,
Жорстокий і несправедливий.
Я безмежно тебе люблю,
Та чомусь така нещаслива.
Ти поруч і водночас десь,
Я відчуваю це, мовчу.
З тобою непросто мені,
Та і тебе не відпущу.
Ти мій подих і натхнення,
Мій сміх і вічна мрія.
Ти сенс мого кохання,
Я в тіні твоїй живу, мій світе.
Ти мій біль, коли не поруч,
І радість у сірі дні.
Ти в моїх снах зі мною,
І наяву тільки ти.
Я зможу і не відпущу,
Ти без мене не зумієш.
Лише я так тебе люблю,
Бо моє кохання сильніше.
Я знаю, для тебе я важлива,
Ти так просто не підеш, авжеж.
Ти заплутався в цьому, причина...
Та я не дам тобі впасти, теж.
Ти кохаєш, я це знаю,
Просто серце забула.
Ти знову скажеш «кохаю»,
Коли згадаєш тепло
Ти кохатимеш завжди,
Не зможеш забути мене.
Бо моя любов, як правда
Вона ніколи не мине.
