Я написав пісню «Ти мій біль»
Про нас, як я тебе лишив
Серед ночі.
Тоді не розумів, що саме себе
Я розбив.
Я думав: це кінець, що далі
Буде легше,
Але з кожним днем
Без тебе ставало тільки гірше.
Потім написав «В тобі тону»,
Бо реально тону.
Не в словах, не в музиці —
Я в тобі жив і тонув.
І кожен рядок — це не вигадка,
Це правда моя,
Бо кожна моя пісня —
Це ти і я.
Я не писав хітів —
Я писав, як болить.
Я не грав роль —
Я просто хотів тобою жить.
Я писав про нас, і світ це почув,
Кожен мій трек — це те, що я не забув.
Хто ми? Хто ти мені?
Я досі питаю.
Ти — моя агонія, і я згораю.
Ти мені рідна, я вірив тоді,
А тепер тільки тиша в моїй голові.
І всі ці пісні — не просто слова,
Це моя правда,
Де ти одна.
Я написав «Хто ми», «Хто ти мені»,
«Хто я для тебе»,
Бо вже не розумів: ми разом чи окремо?
Я написав «Ти моя агонія», коли вже край,
Коли любов стала болем, а не рай.
«Ти мені рідна» — я тоді ще вірив,
Що ти залишишся, що не підеш, не зникнеш.
Але стала сама... Сама. Я не обрав свій шлях —
Мене забрали з цим болем в словах.
Я думав: відпущу, і стане легше мені,
Але ти залишилась в кожній пісні моїй.
Я писав про нас, і світ це почув,
Кожен мій трек — це те, що я не забув.
Хто ми? Хто ти мені?
Я досі питаю.
Ти — моя агонія, і я згораю.
Ти мені рідна, я вірив тоді,
А тепер тільки тиша в моїй голові.
І всі ці пісні — не просто слова,
Це моя правда,
Де ти одна.
І якщо ти колись почуєш ці рядки,
То зрозумієш: це не просто треки.
Це моє життя, це мій шлях і мій біль.
Я не вигадував —
Я тобою жив.
Я написав «Ти мій біль»
І досі тебе не відпустив.
