Поверни мені ніжний той світ,
Де кохання світанком ясніло.
Де лунала мелодія літ,
І від дотику серце тремтіло.
Пригорни, не згуби́ цей вогонь,
Що між нами палає й сьогодні!
Бо любов повертає нас знов
У ті миті такі благородні.
Ти єдина кого я кохав,
Ти єдина кого цінував.
Ти єдина кому душу відкрив.
ТИ єдина кого в серце впустив.
Я єдина кого ти кохав,
Я єдина кого цінував.
Я єдина кому душу відкрив.
Я єдина кого в серце впустив.
Поверни́ мені подих весни,
Що між нами колись розквітав.
Щоб у сяйві прозорої днини
Я твій погляд знов в серце впускав.
Поверни́ сві́тлу радісну мить,
Що в обіймах була так чарівна.
Хай у серці знов щастя бринить,
Бо любов наша досі нетлі́нна.
Ти єдина кого я кохав,
Ти єдина кого цінував.
Ти єдина кому душу відкрив.
ТИ єдина кого в серце впустив.
Я єдина кого ти кохав,
Я єдина кого цінував.
Я єдина кому душу відкрив.
Я єдина кого в серце впустив.
Не губи ті далекі світи,
Де з тобою були ми єдині.
Де хотілось, щоб ночі і дні
Повертали нас в теплі години.
Подаруй мені вогник в очах,
Ніжний дотик і лагідне слово.
І нехай у закоханих снах
Нас єднає мелодія знову.
Ти єдина кого я кохав,
Ти єдина кого цінував.
Ти єдина кому душу відкрив.
ТИ єдина кого в серце впустив.
Я єдина кого ти кохав,
Я єдина кого цінував.
Я єдина кому душу відкрив.
Я єдина кого в серце впустив.
