Знаєш…
Я пам'ята́ю тебе́ - ту мале́ньку ді́вчинку,
яка́ коли́сь сиді́ла бі́ля вікна́ і малюва́ла на склі́ свої́ мрі́ї.
Ти тоді́ ще не зна́ла, скі́льки всього́ чека́є попе́реду…
А я тепе́р зна́ю... попе́реду ці́ле життя́:
Буде любо́в, Будуть сльо́зи, будуть втра́ти…
І буде ща́стя.
Тому́ сього́дні я хо́чу сказа́ти тобі́: Мале́нька, не поспіша́й доро́слішати…"
Ти сиди́ш біля вікна́ вечі́рнього,
І малю́єш мрії на склі.
Ти ще ві́риш у ща́стя безме́жне,
У казко́ві далекі краї.
Ти не знаєш, що буде завтра,
Хто залишиться, хто піде́.
Та повір мені, моя мале́нька,
Твоє щастя до тебе прийде́.
Не спіши́ мале́сенька жи́ти,
Ти ще всти́гнеш доро́слою стать.
Себе́ про́сто навчи́ся люби́ти,
І не бі́йся про мрії співа́ть.
Ти пройде́ш крізь дощі та розлуки,
Та не згубиш у серці тепла́.
Буде́ ща́стя у тво́їх доло́нях,
Бо ти в сві́т із любов'ю прийшла́.
Буде ранок із за́пахом ка́ви,
Буде дім, де панує тепло́.
Буде хтось, хто трима́тиме ру́ку,
Ти відчуєш його гідність й добро́.
Буде до́нечка - сонце мале́ньке,
Що в обіймах зігріє тебе́.
І ти скажеш: «Невже це все справді?»
Моя доля почу́ла мене́.
Не спіши́ мале́сенька жи́ти,
Ти ще всти́гнеш доро́слою стать.
Себе́ про́сто навчи́ся люби́ти,
І не бі́йся про мрії співа́ть.
Ти пройде́ш крізь дощі та розлуки,
Та не згубиш у серці тепла́.
Буде́ ща́стя у тво́їх доло́нях,
Бо ти в сві́т із любов'ю прийшла́.
Буде час, коли стане само́тньо,
І здава́тиметься - сил вже нема́.
Ти запла́чеш тихе́нько в поду́шку,
Не побачить ніхто - ти сама.
Та наста́не світанок насту́пний,
І ти знову навчи́шся іти́.
Бо найбі́льша твоя перемо́га -
Це не втра́тити ві́ру в собі́.
Не спіши́ мале́сенька жи́ти,
Ти ще всти́гнеш доро́слою стать.
Себе́ про́сто навчи́ся люби́ти,
І не бі́йся про мрії співа́ть.
Ти пройде́ш крізь дощі та розлуки,
Та не згубиш у серці тепла́.
Буде́ ща́стя у тво́їх доло́нях,
Бо ти в сві́т із любов'ю прийшла́.
А роки́, наче рі́ки, сплива́ють,
І не ве́рнуться бі́льше наза́д.
Не шкоду́й ти про те, що мину́ло -
То був твій неповто́рний шлях.
Сльо́зи тво́ї тебе загарту́ють,
Втра́та ко́жна навчи́ть берегти́.
І коли́сь ти сама́ зрозумі́єш:
Всі доро́ги вели́ до мети́.
Не спіши́ мале́сенька жи́ти,
Все найкра́ще чекає на те́бе.
Твоє се́рце навчи́лось люби́ти,
І коха́ння - не просто потре́ба.
Ти поба́чиш - здійсня́ться бажа́ння,
І верши́ни ти всі досягла́.
Дня одно́го крізь роки́ й сподіва́ння,
Прошепо́чеш собі́: «Я змогла́...».
