Дво́є го́рдих - так буває у житті,
Вона мовчить - і він мовчить у ти́ші.
Любов не згасла десь на самоті,
Хоч кожен біль свій заховав ще глибше.
У соцмережах - усмішка й тепло,
Немов усе давно уже минуло.
Та серце знає: щастя не прийшло -
Їхнє коха́ння й досі не заснуло.
Напиши мені хоча б одне «Привіт»,
Між нами ще не згасло це кохання.
Любов не знає ні годин, ні літ,
Її не переможе це мовчання.
Одне "Привіт" - і зникне темнота,
І біль розтане, наче сніг весною.
Бо там, де є справжні почуття,
Два серця йдуть дорогою одною.
Вона знайо́мства но́ві почина́,
Та в них душа чомусь не оживає.
Він теж комусь всміха́ється щодня́
Та серце іншу усе ще пам'ятає.
Не раз писа́в їй кі́лька те́плих слів,
Та видаляв, не натисну́вши «НадіслА́ти».
Бо кожен з них дуже си́льно хотів,
Та першим не насмілився сказА́ти.
Напиши мені хоча б одне «Привіт»,
Між нами ще не згасло це кохання.
Любов не знає ні годин, ні літ,
Її не переможе це мовчання.
Одне "Привіт" - і зникне темнота,
І біль розтане, наче сніг весною.
Бо там, де є справжні почуття,
Два серця йдуть дорогою одною.
Минають дні, минають знов роки́,
І час назад уже не повернути.
Не відпускайте рідної руки́,
Бо можна назавжди її забути.
Не відкладай коха́ння ти на завтра знов,
Бо час летить ще швидше, ніж здає́ться.
Поки жива у серці ця любов -
Борись за то́го, з ким тво́є серце б'ється.
Напиши мені хоча б одне «Привіт»,
Між нами ще не згасло це кохання.
Любов не знає ні годин, ні літ,
Її не переможе це мовчання.
Одне "Привіт" - і зникне темнота,
І біль розтане, наче сніг весною.
Бо там, де є справжні почуття,
Два серця йдуть дорогою одною.
